(це жах)
найгірша буква. буквально все про цю букву дуже погано. по-перше, її надто довго писати. паличка, та ще й дві крапки? чому одразу не тридцять сім (ї̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̈̇)? по-друге, дуже часто використані буквосполучення «ії» та «її» виглядають жахливо майже у всіх шрифтах. а ставити апостроф перед нею — взагалі повний нонсенс. чому не «ʼі»?
силабограми :despair:
а якщо серйозно, то хоч може це і є добрим способом скоротити письмо, але тоді чому би не використовувати «ё»? хоч я й проти букв з двома крапками, якраз-таки ця буква би допомогла як мінімум у таких словах як відмінювані форми займенника «він».
буква «г» не звучить як [ɦ] !!! транскрибувати іноземні слова з [h] через «г» — дурно! те ж саме про «ґ».
перед [яюєї] після [бпвмф], іноді після «р», але якщо нема збігу приголосних та цей збіг приголосних у корені? під якою наркотою національна академія наук це писала?
чому не «дз»? тоді б була повна симетрія чергування. я не знаю нікого, хто б сказав «на дзизі», а не «на дзидзі»
просто щоб ви знали, ця тема описана трьома параграфами та чотирма сторінками. мені здається, якщо правило описане настільки складно, то більшість людей не знатиме, як його використовувати. можливо мені здається. я не знаю.
(а точніше, примітка до цього параграфу)
нащо писати букву, яка не читається? ви як хочете, але для мене «контрастний» читатиметься з двома «т».
девʼять параграфів це жах тотальніший.
мою (негативну) думку щодо цих написань написали безліч разів до мене, в тому числі на блозі «xmova».
щоб ви знали, зазвичай цю тему вчать у шостому (!) класі загальноосвітньої школи. мені дуже шкода усіх одинадцятирічних дітей, яким доводиться вчити багатосторінкові таблички щодо використання закінчень. чому нумеровані списки в цьому правилі мають пʼять шарів маркерів, де найнижчий з них проходить від «а» до «к»?
ми маємо вгадувати, чи помʼякшується «л» за інтуїцією?..
саме правило нормальне, але те, як воно сформульовано… цікаво, чи знають вони, що в грецькій немає ні букви «t», ні «h»?
ого, не знав, що «р» може бути голосною! серйозно, ви знаєте когось хто вимовляє «театр» з двома складами? «олександр» з трьома? от і я ні.
мені не вистачає культурних слів щоб висловити мою думку щодо цього правила.
я вважаю, що слова мають записуватись так, як вони звучать. тобто, чипси для ch/ɪ/ps — це нормально. але капучино для cappucc/i/no — бред сивої кобили.
мені подобається аргументація цього правила у людини з ніком sǫ́tnôstj.
як ви вже прочитали, я радикально проти апострофа на позначення «окремої» вимови. але для розділення морфем, апостроф доволі добре справляється зі своєю ціллю.
якщо ви читали цей документ з самого початку, тоді вітаю вас, половина шляху вже пройдена. мені залишилося придертися іще до рівно сто сорок одної сторінки. ура!
мені здається, чи це все щойно було…? навряд чи вони б спеціально скопіювали, а потім вставили той ж самий матеріал двічі.
і от знову стіна тексту…
я не розумію нічого, чому так складно написано? як людям це вчити?
з одної сторони, дозвіл на використання лапок будь-якої форми — це добре. але з іншої… по-перше, це робить шанс на неузгодженість форматування тексту більшим. а по-друге, на більшості клавіатур все одно за замовчуванням встановлені "прямі лапки". але, жодне з цього не найгірше. найгірша можлива річ, яка може статися з лапками — це компресія двох лапок в одні, наприклад «… «…». куди ділися другі закриваючі лапки? по цій причині я й намагаюся використовувати різні види лапок усередині.
I.1.1)а)? хто це придумав? хіба обирати маркери для списків має не видавництво?
кінець
дякую всім за те, що прочитали цю статтю. справді. написання неї зайняло немало (але й небагато) часу.